Мої життєві плани на майбутнє

Вчити і виховувати, 

Вести, але не тягнути за собою.

Спонукати, але не змушувати.

Вказувати шлях, але дозволяти дитині йти самій

      Конфуцій.

     Школа вимагає від людини всього її життя. Та це тільки половина правди. Хочете знати, в чому друга половина? Передусім, життя не може бути тільки в школі. Щоб давати, потрібно отримувати. І коли я виходжу зі школи, за її стінами теж життя. На мене чекають книги, журнали, газети, моє улюблене заняття - монтування відеороликів. Чекає домівка, щоб я до неї доклала рук. Чекає сім’я. Вимогливо дзвонить телефон, стукають у двері друзі.

     Важка вчительська праця? Так, звичайно! Зошити. Не найвеселіше заняття у світі. А невдачі? А переробки? І не один раз, а багато-багато. Вчительське життя вимагає швидких реакцій, високої напруги, великої витривалості. Яким все це було б втомливим, якби не було таким різноманітним!

Життя у нас — це школа й дім.

Учитель крутиться між цим.

Як білка в колесі біжить.

        І не спиняється й на мить.

Але не меншає проблем,

Ані вночі, ні ясним днем.  

Проблеми школи в дім біжать

І хочуть місце там зайнять.

А час, як той пісок, спливає..

Що буде далі? Хто вгадає?

 

"Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться".

   Тому в своєму педагогічному житті я прагну:

 - пізнавати, діяти, спілкуватись, жити;

 - будувати роботу на позитивних емоціях учителя і учня;

 - розвивати, навчати, виховувати одночасно;

 - максимально враховувати індивідуальні здібності учнів;

-  всебічно розвивати творчі здібності дітей;

- не давати готові знання, а вчити здобувати їх;

- формувати свідому, активну особистість та громадянина..

 

Клятва педагога

В  ім’я дитини,

в ім’я майбутньої природи та культури,

в ім’я майбутнього людства

як  Вчитель та Вихователь:

  • клянусь поважати особистість дитини;
  • клянусь відповідати за його фізичну та духовну недоторканність;
  • клянусь розвивати його природжені здібності на благо його, на благо оточуючих його людей, на благо миру;
  • клянусь не зламати, але укріпити волю дитини, захищати його там, де він слабкий, направляти його туди, де він сильний;
  • клянусь відкрити йому шлях до пізнання миру, який він є;
  • клянусь, що не залишу його в процесі пізнання без надії;
  • клянусь, що покажу йому, як знайти щастя в малому, і буду намагатися  вкласти в його душу прагнення до кращого.

  Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в цьому житті. Тільки в цій роботі я бачу себе і не уявляю, як можна жити, не бачучи ясних дитячих очей, лагідних усмішок, без радощів перших успіхів.  Це моє покликання. 

Присвячується усім учителям:

   Свята і праведна твоя дорога.

   І ти на ній чимало літ!

  Ти справжній вчитель — це від Бога!

   І ти не йдеш — летиш у світ!

  Натхненна, справедлива, світла,

  Ти досягаєш висоти.

   І ніби зірочка розквітла,

   Ведеш дітей в нові світи.

   Хоч й нелегка твоя дорога,

   Та серце вибрало таку.

   Ти є учителем від Бога,

   Хоч маєш долю нелегку,

   Але живеш по правді в світі

   І впевнено йдеш до мети.

   Живи ж сто літ у мирі й світлі

   І ніби зірочка світи!

 

 

Scholarly Lite is a free theme, contributed to the Drupal Community by More than Themes.